Ти можеш краще. Мистецтво говорити.

Урок з української мови в 11 класі

Тема: Вступ. Риторика – наука і мистецтво переконувати.

Мета: пояснити, що є предметом вивчення риторики як науки; окреслити роль і місце риторики в античному світі, внесок, зроблений у розвиток риторики східними слов’янами, з’ясувати причину необхідності поновлення статусу риторики як науки та навчальної дисципліни в сучасній Україні; розвивати мислення, комунікативні вміння; увагу, пам'ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. 

Обладнання: підручник, мультимедійний екран, слайди.

Хід уроку

І. Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація навчання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Лекція. (слухаючи вчителя, учні самостійно складають план сприйнятого)

Риторика – це теорія ораторського мистецтва, наука і водночас мистецтво переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму представників багатьох гуманітарних фахів: політика, вчителя, журналіста, юриста, менеджера. Різновиди усних публічних виступів можна показати у вигляді таблиці. 

Роди красномовства	Жанри красномовства
Академічне красномовство	Лекція (вузівська, шкільна), наукова доповідь, науковий огляд, наукове повідомлення, науково-популярна лекція.
Судове красномовство	Прокурорська (звинувачувальна) та адвокатська (захисна) промови. Самозахисна промова.
Соціально-політичне красномовство	Звітна доповідь на конференції, парламентська, мітингова промови. Промова при здійсненні дипломатичного акту. Політичний огляд.
Соціально-побутове красномовство	Ювілейна, вітальна, застільна, надмогильна промови. Виступ на прийомі.
Церковно-богословське красномовство	Церковна проповідь. Промова на соборі. Офіційне звернення до пастви.

Навчальний курс риторики складається з таких частин:
Історія риторики (досліджує місце риторики серед інших наук, основні види і жанри ораторського мистецтва, етапи зародження і розвитку ораторського мистецтва в історії людства).

Теоретична риторика (предметом її вивчення є закони риторики: концептуальний, закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий, закон безпосереднього спілкування, системно-аналітичний закон).

Практична риторика (розглядає предмет і зміст публічного виступу, текст виступу, образ оратора, логічну культуру оратора, композицію і стиль виступу, психологію аудиторії, взаємодію оратора з аудиторією, спілкування з аудиторією як творчий процес тощо).

Мистецтво ритора полягає в його володінні усним словом як засобом впливу на слухачів. Оратор має бути наділений розумом, ерудицією, даром слова, певним рівнем майстерності, бути комунікабельним.

Риторика, як філософія та логіка, належить до класичних наук, які з найдавніших часів були основоположними загальноосвітніми дисциплінами. Мистецтво риторики було відомим в стародавньому Єгипті, Індії та Китаї, проте справжньою батьківщиною красномовства вважають Стародавню Грецію.

За стародавніх часів риторику поділяли на три галузі: судова риторика, риторика політична, урочиста риторика.

Найпершу теорію риторики створили в V ст. до. н. е. в Сіракузах. Найславетнішим ритором Стародавньої Греції був Демосфен (слайд 2). До нас дійшло понад 60 промов і листів Демосфена. Найвідомішими є його політичні промови, виголошені проти македонського царя Філіпа, який намагався позбавити Афіни самостійності. Демосфен, будучи вождем антимакедонської партії, боровся проти керівника македонської партії Есхіна. Дійшло до судової справи, яка стала визначною подією для тодішньої Греції. Есхін та Демосфен зустрілися в суді. Промови обох ораторів – яскраві зразки політичних виступів.

  Цицерон ідеальним оратором вважав людину високої культури, яка знає історію, філософію, літературу, юриспруденцію, може владарювати над аудиторією, вміючи примусити людей сміятися і плакати. Найпершу промову Цицерон проголосив у 25 років – останню на 63-му році життя. Усього проголосив понад 100 промов, тексти 57 з них збереглися до нашого часу.

Видатними риторами були давньогрецькі філософи Аристотель та Платон.

 

Найвідомішими ораторами Київської Русі були перший Київський митрополит Іларіон та Кирило Туровський.

Найвідомішою проповіддю митрополита Іларіона є «Слово про закон і благодать», де стверджено визначну роль Київської Русі та обстоюється її право на самостійність.

Кирило Туровський – автор багатьох піднесених величальних промов.

У ХVІІ-ХVІІІ ст. курс риторики викладався у Києво-Могилянській академії, яка будучи глибоко національним навчальним закладом, орієнтувалася на найпрогресивніші здобутки кращих європейських університетів. Ім’я академії прославили такі видатні ритори, як Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Михайло Ломоносов.

Сьогодні ми розуміємо риторику як науку, спроможну відіграти роль синтезатора багатьох наук, спрямованих на розвиток мовної особистості: педагогіки, соціолінгвістики, психолінгвістики, соціальної психології, методики викладання мови, стилістики, культури мовлення, лінгвістики тексту тощо.

Відновлення статусу риторики як науки і навчальної дисципліни має стати визначним кроком на шляху до створення демократичного, високоцивілізованого суспільства. 

Перевірка планів

Дев’ять правил красномовства Цицерона:

1. Говори зрозуміло.

2. Говори легко, але не дуже багато, давай іншим можливість виступити.

3. Не перебивай.

4. Будь ввічливим.

5. Прагни говорити вишукано.

6. Ніколи не критикуй інших.

7. Не відволікайся на другорядні справи.

8. Не говори про себе.

9. Завжди будь витриманим, не втрачай самовладання.

ІІІ. Виконання вправ на закріплення нового матеріалу.

Вправа 1

Прочитати. Прокоментувати зміст кожного з речень.

Красномовство є мистецтво керувати умами. Промови достойної людини завжди спрямовані до вищого блага. (Платон). Нічим не можна завдати більшої шкоди, ніж промовляючи брехливо. Саме так, якщо ті люди, в яких державна діяльність полягає у промовах, не казатимуть правди, тоді хіба можна надійно керувати державою? (Демосфен). Говорити багато й добре є властивістю мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою божевільного. (Ларошфуко).

Вправа 2

Диктант з коментуванням.

Кінцева мета красномовства – переконувати людей. Обов’язок оратора – говорити правду. Красномовство належить до тих мистецтв, які все здійснюють і всього досягають словом. Красномовство – дар, який дозволяє нам оволодіти розумом і серцем співрозмовника, здатність тлумачити чи навіювати йому все, що нам потрібно. Ораторське мистецтво користується усіма вигодами поезії й усіма її правами. Риторика – цариця душ і княгиня мистецтв. Оратор , достойний уваги, є той, хто користується словами для думки, а думкою для істини й доброчесності.

Вправа 3

Прочитайте текст. До якого стилю він належить? Яка інформація була вам уже відомою? Яна інформація виявилася новою? Що цікавого ви можете додати, обговорюючи запропоновану тему?

Професійний імідж

Вашій кар’єрі та особистому успіху сприятиме також ваш професійний імідж.

Імідж – це сприйняття нас іншими людьми, наше публічне “Я”. Про вдалий імідж можна сказати, що це найкращий варіант представлення себе.

Людина, прагнучи скласти враження про себе, використовує всі канали сприйняття і посилає сигнал через одяг, мову, переконання тощо.

Уявлення про нас складається з:

·        Зовнішнього вигляду – стилю одягу, зачіски, а також міміки, жестів, постави;

·        культури спілкування – комунікативних здібностей, голосу, мови, виступів із доповідями, телефонних розмов;

·        моральної оцінки вчинків, дій, діяльності загалом.

Професійний імідж відповідає тій меті, яку ставить перед собою людина, що прагне досягти успіху.

Стандартні вимоги до фахівця:

·        високий професіоналізм у поєднанні з практичними зусиллями для підвищеня рівня своїх знань і навичок;

·        мовна грамотність;

·        володіння державною мовою;

·        практичне оволодіння, як мінімум, двома професіями;

·        володіння основами комп’ютерної грамотності;

·        знання іноземної мови;

·        готовність набути ті знання й навички, які потрібні для справи;

·        ініціативність;

·        комунікабельність;

·        готовність до самостійної, високоякісної, результативної роботи;

·        навички планування своєї роботи;

·        навички планування своєї кар’єри (З журналу).

IV. Підведення підсумків уроку.

1. Що таке риторика?

2. У чому полягає мистецтво оратора?

3. Яка країна є батьківщиною риторики?

4. Яких найвідоміших ораторів античного світу ви знаєте?

5. Які ритори Київської Русі вам відомі?6. Що спричинило необхідність відновити національні традиції риторики?

Відео: вірш Т. Шевченка “Чи то недоля та неволя” у виконанні Богдана Ступки.

V. Домашнє завдання.

1. Виписати 8 висловлювань про риторику і вміти прокоментувати.

2. Написати доповідь про оратора Давньої Греції Демосфена.

РИТОРИКА -  МИСТЕЦТВО ПЕРЕКОНУВАТИ

Риторика - це наука та мистецтво переконувати співрозмовників; наука красномовства.

Діяльність багатьох професій просто немислима без ґрунтовних знань принципів і правил ораторського мистецтва. Для нас публічна мова – найголовніша зброя. Ораторство – найсильніший важіль культури.

Ораторське мистецтво стало визначним суспільним явищем, що досягнуло високого рівня ще в стародавньому світі: Єгипті, Ассірії, Китаї. Однак саме Давня Греція визнається батьківщиною красномовства, де почала складатись його теорія.

Красномовство досягло значної досконалості завдяки софістам, які вміли майстерно вести суперечку, відзначались кмітливістю в будь-яких словесних баталіях. Однак софістична система суджень склалась як система продуманого використання в полеміці неправильних доказів. Не випадково найбільш відомим постулатом софістики був вислів найвидатнішого із софістів – політичного діяча Протагора: „Про будь-який предмет можна висловити два судження, протилежних одне одному”.

Майстром академічних бесід-діалогів у Греції був Сократ. Саме він вперше застосував іронію як засіб критичного ставлення до догматики. Сократ створив не лише нову етику, методику суперечки, але й нове мислення. Якщо Сократ ще багатьма дотичними був пов’язаний з вченням софістів, то його духовний спадкоємець Платон зрештою став його найбільшим критиком. Платонівські діалоги вважаються своєрідними філософськими драмами, що складаються з яскравих художніх образів, глибоких за змістом і відшліфованих за формою. Ці діалоги і досі викликають незмінний інтерес до предмета бесіди і неухильно ведуть читача до потрібної мети.

Легендарний оратор древнього світу Демосфен жив у епоху, якою закінчувався період народовладдя. Будучи великим оратором і патріотом, Демосфен намагався зберегти віджитий державний лад і своїм життям заплатив за вірність переконанням та ідеалам. На демосфенівських промовах учились оратори різних поколінь не тільки Еллади, але й інших країн, особливо Риму. Уся тріумфальна слава римської риторики може бути позначена одним звучним іменем – Марк Туллій Цицерон. Видатний оратор і політичний діяч, письменник, філософ, автор трактатів на теми моралі і виховання, він став уособленням цілої епохи в римській історії і найвизначнішою постаттю в латинському красномовстві взагалі[7, c. 24-26].

Ораторське мистецтво чи красномовство має свою тисячолітню історію. І почалося воно, певно, із оракульства, яке виникло у релігіях Сходу, стародавніх Греції і Римі як пророцтво, котре ніби повідомляли людям боги устами жерців. Виникнувши з народного мовлення істинно демократичної Давньої Греції 2,5 тис. років тому з єдиним призначенням впливати на розум і волю громадян засобами живого слова і тим допомагати їм та захищати, риторика розвинулася у багатоаспектну і багатогалузеву науку, зродила зі свого лона ще гроно благородних наук — логіку і філософію, граматику й поетику, етику й естетику. Історія риторики свідчить, як і скількох мудреців і державців, геніїв і властолюбців підіймала вона на п'єдестал влади і слави, скільком давала натхнення і задоволення, скількох утішала чи окрилювала.

Ця ж історія свідчить, наскільки залежить риторика від міри свободи й демократії в суспільстві, від розвитку культури й духовності, як у різні періоди влада слова замінюється владою зброї. Проте в духовному поступі людства перемагає все ж таки мудрість, сила, добро і краса Слова. Формування гармонійно розвиненої особистості без інтелектуально-естетичного впливу мови неможливе, в якій би сфері суспільно-виробничої діяльності не реалізовувала себе сучасна людина. Вміння виголосити політичну промову чи ювілейне привітання, побудувати розгорнений монолог з фахової проблематики і приємно його виголосити, аргументовано дискутувати, природно вести цікаву бесіду чи конструктивний діалог, не відчуваючи браку слів, знайти своє місце у полілозі, ненав'язливо підтримувати розмову або непомітно чи невимушено вийти з неї, доречно зауважити чи просто шляхетно звернутися і пошанувати співрозмовника або слухачів і при цьому не тільки самому відчувати задоволення, а й дарувати його іншим, бездоганно володіючи мовою, маючи гарне чуття і смак до мови, — цьому вчить лінгвістична риторика.

Класична риторика мала надзвичайно широкий предмет дослідження, опису й вивчення красномовства — від ідеї, задуму, наміру, теми, предмета мовлення, засобів, звучання до завершення акту спілкування — виголошення промови і рефлексації, тобто все те, чим займався оратор у всіх сферах життя. А участь його була повсюдною. У розділі «Про похвалу красномовству і, передусім, про його переваги» десятикнижної праці «Про риторичне мистецтво» Феофан Прокопович писав так: «...він [оратор] турбується і проводить найважливіші справи на форумі, в судах, курії, церквах. Він розкриває і переслідує злочини, дискутує про чесноти і достоїнства, викриває таємниці природи, нарікає на нестійкість долі, говорить про виникнення і загибель царств і про суєтну мінливість речей, ставить перед очі подвиги героїв і царів, величаво прикрашає мужів, що здобули славу, тлумачить священні справи трисвятого і найбільшого Бога, виголошує похвали, викладає народові накази і закони. Одним словом, все, що тільки є у природі речей, може бути предметом [промов] оратора...».

Предмет риторики формувався у кількох вимірах. У вертикальному вимірі — це вивчення й опис усіх видів риторичної діяльності від задуму, ідеї до породження тексту, виголошення його і релаксації. Все це є предметом п'яти розділів класичної риторики: інвенції, диспозиції, елокуції, меморії та акції.

У горизонтальному вимірі — це риторика трьох основних родів промов — судових, дорадчих, епідейктичних (похвальних) — та кількох їх жанрових видів, технологія і методика підготовки та виголошення яких залежить від сфери, в якій реалізується красномовство (політичне, педагогічне, дипломатичне, сценічне та ін.). Накладали свій відбиток й історичні епохи та літературно-мистецькі стильові течії в національній культурі[3, c. 17-19].

Багато чого з того, що входило в предмет риторики часів її розквіту, пізніше з розвитком і диференціацією та переформуванням науки відійшло до предметів інших наук. Тому риторику називають систематичною наукою, оскільки вона все систематизувала, або синтетичною, бо поєднувала в собі те, що пізніше розвинулося в інші науки. В результаті виникали й інші означення риторики крім класичної: повна, скорочена, редукована (що є тим самим). Виникали й галузеві риторики за родами промов: судова риторика, шкільна, педагогічна, сценічна, театральна, політична тощо. Це ще раз засвідчує універсальний характер лінгвістичної риторики, те, що вона потрібна в усіх тих сферах людської діяльності, де мова є основною рушійною силою і засобом творення суспільно корисних людських цінностей.

Значення терміна «риторика» і його концепт виразніше проступає через його опозицію до інших термінів. Риторика — мистецтво прозової мови, тоді як поетика — мистецтво поетичної мови, хоча кожний з термінів поширив свій вплив і на «сусіда»: є риторика поетичної мови і поетика прозової мови. Риторика — це гарна або прикрашена мова, тоді як звичайна практична мова спеціальних прикрас не має. Риторика — це наука породження тексту, тоді як герменевтика — наука розуміння тексту. Лінгвістична риторика — це правила побудови мовлення на рівні фраз і понадфраз, це вчення про типи переносних значень, тропи і фігури та соціальне функціонування тексту як цілісних семіотичних (знакових) утворень...

Сучасна риторика як наука переконання засобами мови виходить далеко за межі публіцистичних промов. Вона має широке застосування в найрізноманітніших ситуаціях мовного спілкування як усього соціуму, так і окремих мовців.

Традиційно риторику сприймають як науку про красномовство. Однак у сучасному мовознавстві з'явилося і поняття «дискурсивна риторика», тобто риторика дискурсу як щоденного мовного спілкування в соціумі. Саме така риторика має перспективу широкого застосування у сучасному українському суспільстві, тому що вона з риторики красномовства транспортує технологічний апарат побудови висловлювань і текстів для мовного спілкування нащо-день у різних сферах життя.

Сприймаючи мову просто як засіб спілкування, ми, на жаль, спрощуємо і мову, і мовну свідомість, і свій мовний образ, тому що забули, що мова — це дар розуму і серця, яким треба користуватися майстерно, по-мистецькому. Залежно від того, що говорити і кому, риторика відповідає на питання, як говорити, для чого і де.

Ґрунтовні знання породжують переконаність і дають змогу переконувати інших.

Загальноприйнято вважати, що лаконічність є виявом майстерності в публічному виступі. Хоча стислість викладу не завжди бажана, будь-яка промова вимагає скорочувати фразу до розміру думки.

Існують різні форми красномовства:

• урочисті (з нагоди свят), судові і політичні промови, повчання;
• лекції, бесіди, інтерв’ю, диспути (особливо з розвитком радіо і телебачення)[1, c. 28-29].